Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 вересня 2014 року м. Київ

Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючогоБарбари В.П.,суддів:Балюка М.І.,Жайворонок Т.Є.,Сеніна Ю.Л.,Берднік І.С.,Колесника П.І.,Сімоненко В.М.,Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Шицького І.Б.,Гуля В.С.,Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., -Гуменюка В.І.,Патрюка М.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 7 квітня 2014 року у справі № 915/1223/13 за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (далі - Миколаївський міжрайонний прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА) до Березанської районної державної адміністрації (далі - Березанська РДА), виробничого кооперативу «Чорноморська волна» (далі - ВК «Чорноморська волна»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Очаківське ЛМГ»), про визнання незаконними розпоряджень, визнання недійсними договорів і державного акта на право власності на землю та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и л и:

У липні 2013 року Миколаївський міжрайонний прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що розпорядженням Березанської РДА від 28 вересня 2007 року № 1050 ВК «Чорноморська волна» надано в оренду терміном на 49 років земельну ділянку із земель ДП «Очаківське ЛМГ» для комерційного використання під розміщення туристичного готелю. Земельна ділянка площею 0,99 га розташована в зоні відпочинку «Рибаківка», квартал п'ятий, 21, у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі - Рибаківська сільрада). На підставі зазначеного розпорядження 1 жовтня 2007 року між Березанською РДА та ВК «Чорноморська волна» укладено відповідний договір оренди земельної ділянки. Розпорядженням Березанської РДА від 26 січня 2009 року № 76 прийнято рішення про продаж зазначеної земельної ділянки ВК «Чорноморська волна» для комерційного використання під розміщення туристичного готелю. На підставі цього розпорядження 26 січня 2009 року між Березанською РДА та ВК «Чорноморська волна» укладено договір купівлі-продажу, видано державний акт на право власності ВК «Чорноморська волна».

Обґрунтовуючи позов, прокурор посилався на те, що вилучення у ДП «Очаківське ЛМГ» спірної земельної ділянки здійснено неправомірно; оскільки земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, Березанська РДА порушила порядок зміни її цільового призначення; при оформленні оскаржуваного розпорядження № 1050 проект землеустрою було затверджено за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації; спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги Березанського лиману Чорного моря (на відстані 20 м від урізу води) та належить до земель водного фонду, що свідчить про можливість надання таких земель лише у користування, а не у власність.

Незаконні дії відповідачів порушують інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, суперечать державній політиці у сфері земельних відносин, що є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави. Про ці порушення стало відомо лише після проведення міжрайонною прокуратурою перевірки на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 26 квітня 2013 року.

Миколаївський міжрайонний прокурор просив:

-визнати поважними причини пропуску позовної давності;

-визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанської РДА від 28 вересня 2007 року № 1050;

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,99 га строком на 49 років, укладений 1 жовтня 2007 року між Березанською РДА та ВК «Чорноморська волна»;

-визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанської РДА від 26 січня 2009 року № 76;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,99 га розташованої в зоні відпочинку «Рибаківка», квартал п'ятий, 21, укладений 26 січня 2009 року між Березанською РДА та ВК «Чорноморська волна»;

-визнати недійсним державний акт серії ЯЗ № 140833 на право власності ВК «Чорноморська волна» на земельну ділянку площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку «Рибаківка», квартал п'ятий, 21;

-повернути земельну ділянку площею 0,99 га, розташовану в зоні відпочинку «Рибаківка», квартал п'ятий, 21 (кадастровий номер: 4820983900:09:000:0344), грошовою оцінкою 140 778 грн до державної власності - у постійне користування ДП «Очаківське ЛМГ».

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30 вересня 2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 8 січня 2014 року, позов задоволено частково: визнано недійсним розпорядження Березанської РДА від 28 вересня 2007 року № 1050; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,99 га строком на 49 років, укладений 1 жовтня 2007 року між Березанською РДА та ВК «Чорноморська волна». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 квітня 2014 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 січня 2014 року залишено без змін.

У заяві про перегляд заступник Генерального прокурора України, який діє в інтересах Миколаївської ОДА, просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 30 вересня 2013 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 січня 2014 року та постанову Вищого господарського суду України від 7 квітня 2014 року у частині відмови в задоволенні позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. ст. 58, 60 Земельного кодексу України.

В обґрунтування неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, що мало наслідком ухвалення різних за змістом судових рішень, заявник надав копії постанови Вищого господарського суду України від 1 квітня 2014 року в справі № 901/528/13-г, ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року в справі № 6-18136св13 та від 23 жовтня 2013 року в справі № 6-18142св13, правовідносини в яких, на думку заявника, подібні до правовідносин у справі, що переглядається.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13 червня 2014 року зазначену справу допущено до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 7 квітня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов у частині визнання недійсними розпорядження Березанської РДА від 28 вересня 2007 року № 1050 та договору оренди земельної ділянки від 1 жовтня 2007 року, суд першої інстанції виходив із того, що зазначене розпорядження було прийнято за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, тобто з порушенням вимог ст. ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин. Оскільки договір оренди земельної ділянки укладений на підставі розпорядження, прийнятого всупереч вимогам законодавства, то наявні підстави для визнання такого договору недійсним відповідно до вимог ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції (з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій) виходив із того, що прокурор не надав доказів, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної смуги та належить до земель водного фонду, передача яких у власність заборонена ст. ст. 90, 85 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Оскільки проект землеустрою щодо встановлення розмірів і меж прибережної захисної смуги в межах спірної земельної ділянки відсутній, у задоволенні позову про визнання незаконним і скасування розпорядження Березанської РДА від 26 січня 2009 року № 76, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 січня 2009 року та визнання недійсним державного акта серії ЯЗ № 140833 слід відмовити. Таке рішення суд обґрунтував ст. 58, ч.ч. 1, 3 ст. 60 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 88 Водного кодексу України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин). У задоволенні позову про повернення спірної земельної ділянки до державної власності - у постійне користування ДП «Очаківське ЛМГ» відмовлено з тих підстав, що задоволення позовних вимог на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, процесуальним законодавством не передбачено.

В основу доданих для порівняння рішень судів касаційної інстанції у справах № 901/528/13-г, № 6-18136св13, № 6-18142св13 покладено висновок про те, що передача у власність земель, які відносяться до земель водного фонду, суперечить вимогам законодавства, а за відсутності проекту землеустрою про встановлення водоохоронної зони та прибережної захисної смуги слід керуватися вимогами ст. ст. 58, 60 Земельного кодексу України з урахуванням імперативних норм ст. 88 Водного кодексу України.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень ст. ст. 58, 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судами касаційної інстанції норм матеріального права у межах доводів заяви про перегляд, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходять із такого.

За положеннями ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (ст.ст. 1, 88, 90 Водного кодексу України, ст.ст. 60, 62 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 3 ст. 60 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Право на землі водного фонду, встановлене ст. 59 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди (ч. 4 ст. 59 цього Кодексу). При цьому за положеннями ст. 83 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки) до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Статтею 88 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Із системного аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

На підтвердження позовних вимог у справі, що переглядається, прокурором надано: план меж земельної ділянки та експлікацію земельних угідь, де зазначено, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі шириною 2 тис. м уздовж уріза води (Чорне море) (а.с. 12); акт технічного обстеження ділянок лісового фонду ДП «Очаківське ЛМГ», потрібних для надання у тимчасове користування для інших видів використання від 3 серпня 2007 року, де зазначено, що обстежена ділянка розміщена в межах забороненої для експлуатації водоохоронної зони Чорного моря та має водоохоронне значення (а.с. 36, зворот); висновок державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 17 жовтня 2007 року, де зазначено, що із заходу земельна ділянка межує з прибережною зоною лиману (а.с. 87, зворот); погодження санітарно-епідеміологічною станцією Березанського району Миколаївської області проекту землеустрою щодо відведення в оренду (користування) земельною ділянкою від 27 вересня 2007 року, де зазначено розміщення спірної земельної ділянки відносно навколишніх територій, а саме - межування на півдні з Березанським лиманом (а.с. 89); акт обстеження земельної ділянки державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області від 18 вересня 2013 року, де зазначено, що ця земельна ділянка розташована на узбережжі Березанського лиману на відстані 30-40 м від урізу води (а.с. 126, зворот).

Проте ці докази у порушення наведених норм матеріального права суд касаційної інстанції залишив поза увагою.

Таким чином, у справі, що переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 11123, 11124, 11125 ГПК України, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 7 квітня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України.

ГоловуючийВ.П. Барбара Судді: М.І. Балюк І.С. Берднік Л.І. Григор'єва В.С. Гуль В.І. Гуменюк Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук М.В. Патрюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко І.Б. Шицький А.Г. Ярема